2017 PASTORAL LETTER OF THE UKRAINIAN CATHOLIC BISHOPS OF CANADA ON THE OCCASION OF THE FEAST OF THE RESURRECTION OF OUR LORD

To the Very Reverend Clergy, Monastics and Religious Sisters and Brothers,
Seminarians and Laity of the Ukrainian Catholic Church in Canada:

“Pascha is approaching – the defeat of sin and the end of death, Easter is coming, and with it a new life and rebirth. This is why St. Paul says: ‘…the hour has come for you to wake from sleep. For salvation is nearer to us now than when we first believed.  The night is far gone; the day is at hand. So then let us cast off the works of darkness and put on the armor of light.’ (Rom. 13: 11-12). May that light of Easter embrace our souls, not as a fleeting moment of happiness, but as rebirth and life granted by the power of God.”
 (Confessor of Faith Patriarch Joseph)

Christ is Risen!                                   Indeed He is Risen!

Dear Brothers and Sisters in Christ,

We greet you all in the joy that is Easter, a joy that is so profound and existential, that it permeates our very being as Christians. For we, the community of children of God, through the mystery of Baptism have been indelibly signed by the death and resurrection of our Lord. And even though we live this life here on earth for as many days and years as is granted us by the grace of God, we are already reborn to eternal life through our Lord Jesus.

An awareness of living in time and space, but already being part of eternity, is what distinguishes the martyrs, confessors, venerables and saints of every category and walk of life: already being “there” even as we are here, tasting the Kingdom of God in this life, while at the same time awaiting its fulfillment. And so today as we proclaim: “Christ is risen! Indeed He is risen” we are also proclaiming that Jesus is alive and we are alive in Him.

In this spirit of paschal celebration it is providential that this year we are celebrating the 125th anniversary of the birth of our noble Confessor of Faith Patriarch Joseph Slipyj, a priest and scholar, educator and Rector, Bishop and Metropolitan, prisoner and exile, Patriarch and symbol for the Ukrainian people. Father Joseph Slipyj accepted the call of the Church to serve as bishop in particularly difficult and challenging times, as war was breaking out in 1939. In his Memoirs he described his doubts and hesitation: “it is not an honor or merit but first of all a hard burden.” (Spomyny-Memoirs, page 136). But Father Slipyj was reassured by another man of profound faith, Metropolitan Andrey Sheptytsky, who had great confidence in his choice for successor. Arrested by the Soviets in 1945 only six months after becoming the Metropolitan-Primate of our Church, he never lost faith in the Risen Lord nor did he falter as chief shepherd of the Crucified Church in the underground, never doubting that her moment of resurrection would come. And even when he was released after 18 years of imprisonment, and exiled to the West at the age of 71, he never forgot his responsibilities towards his wounded and persecuted flock behind the Iron Curtain, while at the same time bringing new life and energy to the Church in the diaspora, calling for the creation of a Synod of Bishops of our entire Church, united in one Patriarchate. His broad vision and tireless work certainly bore fruit in his lifetime. But he would not witness the greatest fruit of his labors, that is, the rebirth of the Ukrainian Greek-Catholic Church in Ukraine, which would begin in earnest a mere five years after his death in Rome in 1984.

For the last 25 years our Church in Ukraine has been able to proclaim freely and openly “Christ is Risen!” and in the present situation of invasion and war our proclamation must resound even louder. If Patriarch Joseph’s life has taught us anything, it is that we reach the stars through hardship, which was the message of his episcopal motto (“Per aspera ad astra”). Here in Canada we too have hardships, possibly of a different nature, though no less challenging. We live in a society where godlessness seems to be the norm and where the sanctity of human life seems to be under an even greater threat than in Ukraine. His Beatitude Sviatoslav recently stated that he worries more about our priests and laity here, than about those on the front line. The challenges and hardships we may have faced during our Lenten journey pale in comparison to the challenges our faith faces each and every day, as we and our children are bombarded by values that run counter to the teaching of the Gospel. Now is the time to surrender these challenges and hardships to the Risen Lord. We need not forget or deny them, but with trusting hearts let every part of our being be risen, revived and brought to life in Christ.

This year also marks 150th anniversary of the Confederation of Canada. As Canadians we enjoy many blessings and freedoms not found elsewhere in the world, but as a society we seem to increasingly believe that we are the creators of our own good fortune. We continue to sing “God keep our land glorious and free,” but do we really mean it? The Feast of the Resurrection is a wonderful time for us as Canadians and Christians to remember that our Heavenly Father is the “source of every perfect gift coming down from above,” the greatest of which is our life in the Risen Christ, and that we are called to bear witness to this before our fellow citizens in word and action. As Patriarch Josyf reminded us in the words of Saint Paul, we must “put on the armour of light” which protects us from the works of darkness and evil. By our own lives through the power of Resurrection we can make a difference in our world. By every thought, word, and deed let us witness to the Resurrection in the 21st century. For this is the calling we received from Jesus, “let your light shine before others, that they may see your good deeds and glorify your Father in heaven.” (Matthew 5:16)

“Christ is risen from the dead, trampling death by death, and to those in the tombs giving life!” May Christ who dwells in our hearts, our families and in our vibrant parishes, give life to all. On this Feast of the Resurrection of Our Lord, we pray that God’s love fills your heart and, through you, the hearts of all.

Christ is Risen!                        Indeed He is Risen!

Sincerely Yours in Christ,

+ Lawrence Huculak, OSBM, Metropolitan Archbishop of Winnipeg
+ Michael Wiwchar, CSsR, Bishop Emeritus of Saskatoon
+ Severian Yakymyshyn OSBM, Bishop Emeritus of New Westminster
+ David Motiuk, Eparchial Bishop of Edmonton
+ Stephen Chmilar, Eparchial Bishop of Toronto
+ Ken Nowakowski, Eparchial Bishop of New Westminster
+ Bryan Bayda, CSsR, Eparchial Bishop of Saskatoon

Copy of Easter Pastoral Letter in English»»


Пастирське послання Владик УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ Канади з нагоди Христового Воскресіння 2017

Всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям, преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі
семінаристам та мирянам Української Католицької Церкви у Канаді:

«Зближається Пасха – поразка гріха і кінець смерті, надходить Великдень, а з ним – нове життя і відродження. Тому каже св. Павло: «Вже пора нам прокинутись із сну; тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви і одягнімся в зброю світла» (Рим  13: 11-12 ). Нехай те Великоднє світло охопить наші душі, не як проминаюча хвиля щастя, але як Божа сила відродження і життя»
(Ісповідник віри Патріярх Йосиф).

Христос Воскрес!      Воістину Воскрес!

Дорогі у Христі брати і сестри,

Вітаємо вас у радості, що нею є Великдень; ця радість є настільки глибока і екзистенційна, що вона просочує саме наше християнське буття. Як спільнота Божих дітей, у Таїнстві Хрещення, ми отримали на собі знак смерті та воскресіння Господа, знак, який неможливо стерти. І хоч ми живемо тут, на землі, лише певне число днів і років, як нам дарує Господь, однак ми вже відродилися до життя вічного через Ісуса.

Свідомість життя в рамках часу і простору, але водночас усвідомлення себе частиною вічного, — це те, що вирізняє мучеників, ісповідників, преподобних і святих з різноманітних життєвих обставин: вміння бути вже «там» і залишатися ще тут, відчувати смак Царства Божого в цьому житті, і водночас очікувати на його звершення. Тому сьогодні, проголошуючи «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», ми також проголошуємо, що Ісус живий і що ми живі у ньому.

В дусі цього пасхального торжества, ми особливо раді цього року святкувати 125 річчя від народження ісповідника віри Патріарха Йосифа Сліпого, священика і вченого, освітянина і ректора, єпископа і митрополита, в’язня і засланця, патріарха і символа українського народу. Отець Йосиф Сліпий прийняв заклик Церкви до єпископського служіння в особливо важкі часи, коли розгорялася війна у 1939 році. В своїх Споминах він ділиться сумнівами і ваганнями: «це не є честь, або заслуга, але насамперед важке ярмо». (Спомини, стор. 139). Проте, Отець Сліпий відчував підтримку ще одного мужа глибокої віри, Митрополита Андрея Шептицького, який мав велику впевненість щодо вибору свого наступника. Будучи арештованим радянською владою в 1945 році лише шість місяців після свого обрання на Митрополита-Главу нашої Церкви, він ніколи не втратив віри у воскреслого Господа, ані не похитнувся як головний пастир Розп’ятої Церкви у підпіллі, ніколи не сумніваючись, що момент воскресіння наступить. Навіть коли його відпустили після 18 років ув’язнення і вислали на Захід у віці 71 рік, він ніколи не забував про свою відповідальність за зранену і переслідувану паству за залізною завісою, і водночас приносив нове життя й енергію Церкві в діаспорі, закликаючи до створення Синоду Єпископів цілої нашої Церкви, об’єднаної в один Патріархат. Ця велика візія і невтомна праця принесли плоди ще за його життя. Але він не став свідком найбільшого плоду своєї діяльності – відродження Української Греко-Католицької Церкви в Україні – яке розпочнеться за якихось п’ять років після його смерті у Римі в 1984 році.

Впродовж останніх 25 років наша Церква в Україні мала змогу вільно і відкрито промовляти «Христос Воскрес!», і в умовах сьогоднішнього вторгнення і війни цей оклик має звучати ще голосніше. Якщо життя Патріарха Йосифа чогось нас навчило, то це те, що ми досягаємо зірок через труднощі, що й було його єпископським гаслом («Через терен до зірок»). Тут в Канаді, ми також маємо труднощі, може іншого характеру, та не менш важкі. Ми живемо в суспільстві, де безбожність видається нормою, і де святість людського життя є мабуть під більшою загрозою, аніж в Україні. Недавно Блаженніший Святослав зазначив, що він більше хвилюється за наших священиків і вірних тут, аніж за тих, що на передовій. Виклики та труднощі, пережиті під час посту, є нічим в порівнянні з викликами, що їх зазнає наша віра кожного дня, коли ми і наші діти переживають напади тих цінностей, що суперечать Євангельському вченню. Зараз настав час поручити ці труднощі і випробування Воскреслому Христові. Ми не повинні їх заперечувати, чи забувати про них, але зі серцями сповненими довіри, дозволимо кожній частині нашого буття воскреснути, відродитися і повернутися до життя у Христі.

Цього року ми також відзначаємо 150 років утворення Канадської Конфедерації. Як канадці, ми маємо багато привілеїв та свобод, яких немає в інших частинах світу, але як суспільство, ми наче щораз більше віримо, що ми є творцями нашого добробуту. Ми продовжуємо співати «Боже, зберігай нашу землю у славі та волі», але чи ми справді в це віримо? Христове Воскресіння є чудовою нагородою для нас, як канадців і християн, пригадати, що наш Небесний Отець є «джерело усякого досконалого добра, що сходить на землю», а найбільшим з них є життя у Воскреслому Христі, і що ми покликані свідчити про це перед нашими співгромадянами словом і ділом. Як Патріарх Йосиф нагадує нам словами Святого Павла, ми маємо «одягнути зброю світла», котра захищає нас від темряви і зла. Своїм власним життям, через силу Воскресіння, ми можемо змінити світ. Саме це є покликанням, яке ми отримали від Ісуса, «нехай ваше світло сяє для інших, щоб вони могли бачити ваші добре вчинки і прославляти вашого Отця на небі». (Мт. 5:16)

«Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!» Нехай Христос, що перебуває в наших серцях, родинах і живих парафіях, дарує життя усім. В цей празник Христового Воскресіння, ми молимося, щоб любов Божа заповнила ваші серця, а через вас, серця усіх.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Щиро ваші у Христі,

+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Митрополит Вінніпезький
+ Михайло Вівчар, ЧНІ, Єпископ-емерит Саскатунський
+ Северіян Якимишин, ЧСВВ, Єпископ-емерит Нью-Вестмінстерський
+ Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський + Степан Хміляр, Єпарх Торонтонський
+ Кен Новаківський, Єпарх Нью-Вестмінстерський
+ Браян Байда, ЧНІ, Єпарх Саскатунський

Copy of Easter Pastoral Letter in Ukrainian»»

Translate »
EnglishFrenchUkraine