Prot. N. 17/455 ENG

CHRISTMAS PASTORAL LETTER
OF HIS BEATITUDE SVIATOSLAV

Most Reverend Archbishops and Metropolitans, God-loving Bishops,
Very Reverend Clergy, Venerable Monastics, Dearly Beloved Brothers and Sisters, in Ukraine and throughout the world

For you know the grace of our Lord Jesus Christ, that though he was rich,
 yet for your sake he became poor, so that you by his poverty might become rich.
                                                                                                       2 Cor. 8:9

Christ is born! Glorify Him!

Beloved in Christ!

Today once again we share the unspeakable joy of the Holy Nativity, which fills the heart of each believer. The Son of God became one of us, having taken as His mother a Virgin from Nazareth. The Son of the Pre-eternal and Almighty God, the Creator of all that is visible and invisible, was born in a poor stable cave and personally experienced all human misery. This is not merely some historical event from long ago, this is our reality as well. In this event that took place in Bethlehem more than two thousand years ago we recognize God’s infinite love for the human race, for all time: “For God so loved the world, that he gave His only Son, that whoever believes in Him should not perish but have eternal life” (Jn 3:16).

Gazing upon the newborn Saviour, lying in a simple stable cave, on hay in a manger, we sense how Divine wisdom exceeds human wisdom. In the light of the Christmas star, human power, glory, and wealth seem empty, fleeting, and insignificant. Christ, the Son of God, became poor and helpless for us. He abandoned heavenly glory in order to be born among humans—deprived, having no place to lay His head, as we sing in our traditional carol: “not in a royal palace, but among cattle….” For us He becomes poor, having been rich, so that we might become rich in his poverty (see 2 Cor 8:9). Taking human misery and frailty upon Himself, the Son of God raises us poor humans to our Lord’s grandeur. Indeed, the poor shepherds of the Bethlehem and its surroundings are the first to receive this good news of salvation, proclaimed to us today by the Angel of the Lord: “’And this will be a sign for you: you will find a baby wrapped in swaddling cloths and lying in a manger.’ And suddenly there was with the angel a multitude of the heavenly host praising God and saying, ‘Glory to God in the highest, and on earth peace among those with whom He is pleased!’” (Lk 2:12-14). Christmas, it would seem, brings about an exchange of gifts: God descends from heaven to earth, so that mankind might ascend into heaven; the Son of God becomes poor, so that we might all be enriched.

Read more»»


 

Вих. ВА 17/455                                                                                                             Аркуш 1 із 3-х

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам,
боголюбивим єпископам, всечесному духовенству,
преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам,
в Україні та на поселеннях у світі сущим

Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа,
що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли.
                                                                                                                  2 Кор. 8, 9

Христос рождається! Славімо Його!

Дорогі в Христі!

Сьогодні ми знову ділимося невимовною радістю святого Різдва, яка наповнює серце кожного віруючого. Божий Син став одним із нас, взявши собі за матір Діву з Назарета. Син предвічного і всемогутнього Бога, Творця всього видимого і невидимого, народився в бідному вертепі та особисто зазнав всієї людської нужди. Це не тільки історичний факт, подія давно минулих років, а й наша дійсність. У цій події, що сталася у Вифлеємі Юдейському понад дві тисячі років тому, ми пізнаємо безмежну Божу любов до всього роду людського на всі часи: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16).

Споглядаючи новонародженого Спасителя в бідному вертепі, у яслах на сіні, ми відчуваємо, наскільки Божа мудрість перевершує мудрість людську. У світлі різдвяної зорі сила, слава і багатство, що походять від людини, виглядають порожніми, минущими та малозначущими. Христос, Син Божий, задля нас став убогим і немічним, відмовився від небесної слави, щоб народитися як останній серед людей – нужденним, що немає де голови приклонити, як співає наша колядка: «…не в царськім палаті, а поміж бидляти…» Він задля нас «стає бідним, бувши багатим, щоб ми Його вбожеством розбагатіли» (пор. 2 Кор. 8, 9). Приймаючи людську нужду і неміч на себе, Син Божий підносить убогу людину до Господньої величі. Примітно, що саме вбогі пастушки в околицях Вифлеєма стали першими адресатами цієї спасенної благовісті, яку і нам сьогодні сповіщає ангел Господній: «”І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах”. І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання”» (Лк. 2, 12-13). У Різдві немов відбувається обмін дарами: Бог сходить із неба на землю, щоб людина вийшла на небо; Син Божий стає вбогим, щоб збагатити людину.

Далі читати»»

Translate »
EnglishFrenchUkraine