Unofficial English translation, for informational purposes only.
Appeal of the Hierarchical Synod of the Ukrainian Greek-Catholic Church in Ukraine on the 90th Anniversary of the Holodmor-Genocide
Ref. MA 23/297
To the venerable clergy, reverend monastics,
beloved brothers and sisters,
in Ukraine and in settlements around the world
… And you will know the truth, and the truth will set you free (John 8:32)
Peace to you in Christ the Lord!
Together with the entire Ukrainian people, we bow down in sorrow to the memory of more than seven million Ukrainians, destroyed during the Holodomor-genocide committed by the godless Kremlin regime 90 years ago. We pray for every soul, family, for every individual. Through time, we reach out our hearts to the cold palms of our brothers and sisters. We remember the broken destinies – all the infinity of losses of our people. No one can weave these threads together, count them, or grasp them…
Ninety years ago, Ukraine was massacred in cold blood on the direct order and elaborate plan of the totalitarian communist regime headed by Stalin, which aimed to destroy our people, their identity and forever put an end to their hopes for a free life.
The genocide of Ukrainians by the then totalitarian regime was not an accidental deviation from the historical tradition of Moscow. On the contrary, it has become the bloodiest embodiment of the centuries-old ideology of Russian imperialism, which is eternally burning with hatred for Ukraine, despises every neighbouring nation, and greedily encroaches on world space. Insatiable Russian imperialism is the main culprit of the Holodomor and the same enemy of humanity as Nazism, racism, fascism and any other expression of hatred for human rights and national, cultural and religious separateness.
The method of killing by starvation was chosen on purpose. Bayonets and tanks are not enough to subdue a multi-million person nation. To establish long-term domination, weapons of mass destruction are needed, which can sow fear among generations and, like a radiation shock, cause the genetic degeneration of people, their escape from language, culture, memory and the very belonging to the native land. It was a thousand-year earthquake that was supposed to sink our people and land into the abyss…
The Holodomor of the Ukrainian people is one of the greatest human disasters in the entire history of human civilization. In his letter to the Ukrainians, Pope Saint John Paul II wrote about the Holodomor, that this wound touched the foundations of all humanity (cf. Letter on the occasion of the 70th anniversary of the Holodomor in Ukraine).
The empire failed to kill Ukraine 90 years ago. But the descendants of the killers, driven by evil, envy and hatred, decided to complete what their predecessors failed to do. Russia’s unprovoked, cynical, genocidal war against Ukraine has the same goal that the Kremlin set during the Holodomor: the liquidation of the Ukrainian people, the destruction of their freedom and future, the absorption of their children by an Atheistic and self-despairing totalitarian system which is soulless, possessed by age-old demons, unrepentant and boundless in its cruelty.
Continuing the unchanged imperial strategy, Russia once again defiantly challenged Ukraine and the world. Ninety years ago, the world silently, cynically, complacently watched the murder of millions of Ukrainians. Shortly thereafter, international helplessness provoked another sinister totalitarian regime, whose aggression led to a planetary explosion and the deaths of tens of millions of people across the planet.
The impunity of evil never goes without a trace. At the moment of truth, the lack of courage and will, presented as moderation, indifference and cynicism, disguised as deep-mindedness, calculation and self-interest, leads to catastrophic consequences.
Then, 90 years ago, apart from a few journalists, only the Ukrainian Church remained silent. Thanks to the righteous Metropolitan Andrey Sheptytsky and the bishops of the Ukrainian Greek-Catholic Church, the world community learned the truth about the famine in Greater Ukraine. On the twenty-fourth of July, 1933, the hierarchs of our Church wrote a pastoral letter “Ukraine in death convulsions”, in which they asked “all Christians of the whole world, all believers in God, and especially all workers and peasants, above all all our countrymen… to join this voice of protest and pain and spread it to the most distant countries of the world.” The clergy of the UGCC not only informed the world, encouraged the Ukrainian-language press in Galicia and the Catholic press in the West to write about the fact that millions of Ukrainians were dying of hunger, but also collected money and food for those who were starving.
Similarly, today our Church, but already together with the majority of Ukrainian religious communities united in the Ukrainian Orthodox Church of Ukraine, appeals to the world to support Ukraine in its resistance to the same enemy, which is again trying to destroy our people. As in the 30s of the last century, the voice of our Church with the words of the testimonies of truth is heard everywhere, convincingly explaining how decisive world solidarity with the Ukrainian people and the global struggle against Russian aggression is so important for the future of all humanity. The memory of the Holodomor is an integral part of this struggle, its symbol, driver and support.
Hunger can distort human nature. The one who uses it as a weapon tries to impress the human consciousness as deeply as possible and subordinate it to his influence. That is why Moscow, with such cynicism, uses all possible means to take hostages and keep all needy peoples and lands in tension as a result of its aggression. Today, grain again becomes a weapon to enslave nations. But we remember the words of the bright memory of Patriarch Lubomyr Huzar that “the government is afraid of freedom in the hearts much more than a hunger riot. Because you can buy a hungry person, and you can only kill a free person.” No one will be able to take away the freedom given to us as children of God, the right to live in their native and free country, even under the threat of starvation.
As in those dire times, in the name of millions of victims of the Holodomor and in their memory, we call on our faithful and all people of good will for solidarity and mutual assistance in confronting the fierce enemy. We ask for more active dissemination of the truth about the war in Ukraine throughout the world, so that the propaganda false enemy does not find a place in people’s hearts. Because serving the truth, restoring and establishing justice is the common denominator of all our actions.
Intransigence to evil, solidarity in the fight against it, great and selfless help to everyone who needs salvation from physical and spiritual hunger – this is our most important response to all threats and challenges posed to humanity by the centuries-old Russian war against Ukraine and human and national freedom.
Ukraine did not die 90 years ago. From the seeds hidden in the palms of our brothers and sisters, freedom has sprouted. No evil can spoil this harvest. It is protected by our people. It is protected by humanity. The Lord protects it. May the memory of the innocent victims of the Holodomor-genocide be eternal. “For the sake of the truth that dwells in us and will be with us forever” (II John 1:2), may our Victory come as soon as possible.
May the Lord’s Blessing be upon you all,
In the Name of the Hierarchical Synod of the UGCC in Ukraine,
†SVIATOSLAV
Given at Kyiv,
at the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ,
on the feast of the Entrance into the Temple of our Most Holy Lady the Theotokos,
November 21, in the year of the Lord 2023
Звернення
Архиєрейського Синоду Української Греко-Католицької Церкви в Україні
до дев’яностої річниці Голодомору-геноциду
Вих. ВА 23/297
Всечесному духовенству, преподобному монашеству,
возлюбленим братам і сестрам,
в Україні та на поселеннях у світі сущим
… I спізнаєте правду, і правда визволить вас (Ів. 8, 32).
Мир вам у Христі-Господі!
Разом з усім українським народом у скорботі схиляємося перед пам’яттю понад семи мільйонів українців, знищених під час Голодомору-геноциду, вчиненого безбожним кремлівським режимом 90 років тому. Молимося за кожну душу, родину, за кожен рід. Крізь час простягаємо серця до похололих долонь наших братів і сестер. Поминаємо обірвані долі — всю безконечність втрат нашого народу. Не зіткати ці ниті нікому, не злічити їх, ані осягнути…
Дев’яносто років тому Україну холоднокровно вбивали за прямим наказом і продуманим планом тоталітарного комуністичного режиму на чолі зі Сталіним, який мав на меті знищити наш народ, його самобутність і назавжди покласти край його надіям на вільне життя.
Геноцид українців тодішнім тоталітарним режимом не був випадковим відхиленням від історичної традиції Москви. Навпаки, він став найкривавішим втіленням багатовікової ідеології російського імперіалізму, що одвічно палає ненавистю до України, зневажає кожен сусідній народ і жадібно зазіхає на світові простори. Ненаситний російський імперіалізм — це головний винуватець Голодомору і той самий ворог людства, що й нацизм, расизм, фашизм і будь-який інший вияв ненависті до людських прав і національної, культурної та релігійної окремішності.
Спосіб убивства голодом був обраний навмисно. Щоб упокорити багатомільйонну націю, замало багнетів і танків. Аби встановити тривале панування, потрібна зброя масового ураження, яка здатна посіяти страх серед поколінь і, немов удар радіацією, викликати генетичне переродження людей, їхню втечу від мови, культури, пам’яті й самої приналежності до рідної землі. Це був тисячолітній землетрус, який мав поглинути в безодню наш люд і край…
Голодомор українського народу належить до числа найбільших людських катастроф за всю історію людської цивілізації. Святий папа Іван Павло ІІ у своєму листі до українців писав про Голодомор, що ця рана заторкнула фундаменти всього людства (пор. Лист з приводу 70-х роковин Голодомору в Україні).
Імперія не зуміла вбити Україну 90 років тому. Але нащадки вбивць, керовані злом, заздрістю і ненавистю, вирішили довершити те, що не вдалося їхнім попередникам. Неспровокована, цинічна, геноцидна війна Росії проти України має ту саму мету, яку ставив Кремль у час Голодомору: ліквідація українського народу, знищення його свободи і майбутнього, поглинання його дітей бездушною, пригніченою віковічними демонами, нерозкаяною, безмежною у своїй жорстокості, зневірі та своєму відчаї тоталітарною системою.
Продовжуючи незмінну імперську стратегію, Росія вкотре зухвало кинула виклик Україні та світові. Дев’яносто років тому світ мовчки, цинічно самозаспокійливо спостерігав за вбивством мільйонів українців. Невдовзі по тому міжнародна безпомічність спровокувала інший лиховісний тоталітарний режим, агресія якого призвела до планетарного вибуху та загибелі десятків мільйонів людей на всій планеті.
Безкарність зла ніколи не залишається безслідною. У момент істини брак мужності й волі, представлених як поміркованість, байдужість і цинізм, маскованих під глибокодумність, розрахунок і приватний інтерес, призводить до катастрофічних наслідків.
Тоді, 90 років тому, окрім поодиноких журналістів, не мовчала тільки Українська Церква. Завдяки праведному митрополитові Андрею Шептицькому і єпископам Української Греко-Католицької Церкви світова громада дізнавалася правду про голод у Великій Україні. Двадцять четвертого липня 1933 року ієрархи нашої Церкви написали пастирський лист «Україна в передсмертних судорогах», у якому просили «усіх християн цілого світу, усіх віруючих в Бога, а особливо всіх робітників і селян, передовсім усіх наших земляків… прилучитися до цього голосу протесту та болю і розповсюдити його у якнайдальші країни світу». Духовенство УГКЦ не лише інформувало світ, спонукало україномовну пресу на Галичині та католицьку на Заході писати про те, що мільйони українців вмирають від голоду, а й збирало для тих, хто голодував, гроші та продукти.
Подібно й сьогодні наша Церква, але вже разом із більшістю українських релігійних спільнот, об’єднаних у ВРЦіРО, взиває до світу про підтримку України в її протистоянні тому самому ворогові, який знову намагається знищити наш народ. Як і в 30-х роках минулого століття, голос нашої Церкви зі словами свідчень правди звучить по всіх усюдах, переконливо пояснюючи, настільки важливою для майбутнього всього людства є рішуча світова солідарність з українським народом та глобальна боротьба проти російської агресії. Пам’ять про Голодомор — це невід’ємна частина цієї боротьби, її символ, рушій та опора.
Голод здатний спотворити людську природу. Той, хто використовує його як зброю, намагається якнайглибше вразити людську свідомість і підпорядкувати її своєму впливові. Саме тому Москва з таким цинізмом використовує всі можливі засоби, щоб унаслідок своєї агресії взяти в заручники і тримати в напрузі всі нужденні народи і землі. Сьогодні збіжжя знову стає зброєю, щоб поневолити народи. Але ми пам’ятаємо слова світлої пам’яті патріарха Любомира Гузара про те, що «влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного — тільки вбити». Ніхто не зможе забрати даної нам свободи дітей Божих, права жити у своїй рідній і вільній країні, навіть під загрозою голодної смерті.
Як і в ті лихі часи, в ім’я мільйонів жертв Голодомору та на їхню пам’ять закликаємо наших вірних і всіх людей доброї волі до солідарності та взаємодопомоги у протистоянні лютому ворогу. Просимо про більш активне поширення правди про війну в Україні по всьому світі, щоб пропагандистська фальш ворога не знаходила собі місця в серцях людей. Бо служіння правді, відновлення й утвердження справедливості — це спільний знаменник усіх наших дій.
Непримиренність до зла, солідарність у боротьбі з ним, велика і безкорислива допомога кожному, хто потребує порятунку від фізичного і духовного голоду, — це наша найважливіша відповідь на всі загрози і виклики, які несе людству багатостолітня російська війна проти України і людської та національної свободи.
Україна не вмерла 90 років тому. Із зерен, захованих у долонях наших братів і сестер, проросла свобода. Жодному злу не під силу сплюндрувати цей врожай. Його захищає наш народ. Його захищає людство. Його захищає Господь. Хай вічною буде пам’ять про невинних жертв Голодомору-геноциду. «Задля правди, що перебуває в нас і буде повік з нами» (ІІ Ів. 1, 2), хай якнайшвидше настане наша Перемога.
Благословення Господнє на вас!
Від імені Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні
† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у свято Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії,
21 листопада 2023 року Божого