Skydiving Experience – Fear as a Grace to Trust in God

 – Viktoriia Marko – Eparchial Youth and Young Adult Minister –

My experience of skydiving was another opportunity for me to overcome the fear of the unknown and give my life to God. I felt the sense of a heavenly flight when my soul was filled with joy and greatness in heaven and enjoyed the incredible beauty of God’s wonders. Thank God for everything!           

Fear as a Grace to Trust in God

As every person, I have encountered different manifestations of fear: fear of taking the first step, fear of public speaking, fear of condemnation, loss of relatives, fear of giving birth and even fear of death. Why are we experiencing these fears? I have asked myself this question many times and understood one thing. Fear for me is a grace, it is another opportunity to trust in God, to strengthen our relationship with Him. Yes, fear drives us to two options. We can bow our heads in front of fear and let it guide us. In this case, its power over us increases, we become possessed by it and we no longer possess ourselves, we are weak, we cannot clearly think, see, understand and act. This path is easier, but it leads to our death. However, if we look at the fear with our spiritual eyes, we can see in it an opportunity for spiritual growth, an opportunity to learn to trust God, to surrender to Him fully, and even to be united with Him on the cross …. And,  if we choose this path, the Lord opens before us his gifts and we experience His greatness, love and beauty, and the soul does not cease to sing with the words of the psalmist: How many are your works, Lord! In wisdom you made them all; the earth is full of your creatures. (Psalm 104)

The 3,200 m parachute jump gave me a deeper understanding of how great grace can be for us to fear if we resist it and trust God fully. Today I will briefly share with you my thoughts on one very particular fear that every Christian encounters. It is the fear of saying yes to the Lord,  as the Blessed Virgin said, the fear of following Christ, the fear of spiritual ascension to the unknown.

I was reflecting on it making my first jump. I was jumping with a trainer who had been accompanying me all this way: he was giving me instructions, explaining how I should prepare for the jump, what to wear, how to understand commands, how to put my hands together, legs, how to act in the sky, what to do to land easily and safely. It reminded me of the Christian values and commandments a Christian adheres to, as well as the support of our spiritual fathers.

Why should we be sensitive  to advices and guidance? In order for our spiritual flight to bring us the greatest pleasure and benefit so we can feel, see and enjoy God’s beauty, His majesty and extraordinary gifts and, finally, to be saved by landing forever in our Heavenly Fatherland. That’s where our final destination is.

However, the most difficult moment for me was to leave the helicopter. I associated it with my comfort zone that separated me from the sky. I was sitting and enjoying the view from the window, but I was not a occupant of the sky, only a spectator. This is something that we do very often in our lives: we float downstream, we choose to watch, but we are afraid to act. I mean we live as a knowing Christian, but not as an active Christian, because it makes us more comfortable, reliably, more certain; in this way we protect ourselves from challenges, difficulties, pain. But is that enough? The Lord says: Fear not, trust, stand up and go. He calls everyone to action, wants our “yes” from us – our jump of trust.

I was scared to say yes, to leave this zone and fully trust the sky and my trainer. I did not know whether I would have enough strength to execute commands, whether I would lose myself, whether I would cause myself pain and harm, whether I would land successfully and exactly where I was supposed to. There is something similar in our spiritual life: we hesitate, we are afraid of this “jump” – to give our whole life to God, because we do not know what lies ahead for us, do not fully believe in His support and in a successful landing. Fear not! Just trust and surrender!

My experience of skydiving was another opportunity for me to overcome the fear of the unknown and give my life to God. I felt the sense of a heavenly flight when my soul was filled with joy and greatness in heaven and enjoyed the incredible beauty of God’s wonders. Thank God for everything!

My sharing is not intended to encourage people to skydiving, but rather to encourage to put ourselves ultimately in the embraces of our Father who art in Heaven.


Страх як благодать довіритись Богу

Як кожна людина у своєму житті я зустрічалась з різними проявами страху: страх зробити перший крок, страх публічних виступів, страх осуду, втрати рідних, страх народжувати і навіть страх перед обличчям смерті. Чому ми переживаєм ці страхи? Я задавала собі це запитанян багато разів і зрозуміла одне. Страх для мене – це благодать, це ще одна нагода довіритись Богові, зміцнити з Ним свої стосунки. Так, страх спонукає нас до двох варіантів дій. Ми можемо схилити голову перед ним і тоді дозволяєм йому керувати нами. У цьому випадку його влада над нами збільшується, в результаті ми стаєм опанованим ним і вже не володієм собою, ми слабнем, не можемо тверезо мислити, бачити, розуміти і діяти. Цей шлях є легшим, але він веде до нашої згуби. Однак, якщо глянути на страх духовними очима, то можемо побачити в ньому нагоду до духовного зросту, нагоду навчитись довіряти Богові, віддаватись Йому вповні і навіть єднатись з Ним на хресті…. І якщо ми вибираєм цей шлях, Господь відкриває перед нами свої дари і ми досвідчуємо Його велич, любов і красу, а душа не перестає співати словами псалмопівця: Які величні діла твої, Господи, все в премудрості сотворив Ти, повна земля Твоєї величі (Пс.104).

Стрибок з парашутом з висоти 3200 м дав мені глибше розуміння того, якою великою благодаттю може для нас стати страх, якщо ми протиставимось йому і вповні довіримось Богові. Сьогодні я коротко поділюсь з вами своїми роздумами про один дуже особливий страх, з яким зустрічається кожен християнин. Це страх сказати своє «так» Господеві, як сказала Пресвята Богородиця, страх йти за Христом, страх духовного сходження до невідомості.

Я роздумувала над тим, коли здійснювала свій перший стрибок в небі. Я стрибала з тренером, який супроводжував мене весь цей шлях: він давав мені інструктаж, пояснював, як я маю приготуватись до стрибка, що одівати, як розуміти команди, як складати руки, ноги, як поводитися в небі, що зробити для того, щоб легко і безпечно приземлитись. Мені це нагадало про християнські цінності та заповіді, яких дотримується християнин, а також про духовний супровід наших отців, які завжди поруч.

Для чого бути чуйним до порад та настанов? Для того, щоб наш духовний політ приніс нам максимальне задоволення і користь, щоб ми відчули, побачили і насолодились Божою красою, Його величчю і надзвичайними дарами і, зрештою, щоб вкінці могли спастися, назавжди приземлившись у своїй Небесній Вітчизні. Аджу саме там наша кінцеве місце призначення.

Однак, найважчим для мене був момент, коли треба було покинути вертоліт. Він асоціювався мені з комфортною зоною, яка відмежовувала мене від неба. Я сиділа і насолоджувалась краєвидом з вікна, але не була учасницею неба, а лише споглядачем. Це те, що дуже часто ми робимо у нашому житті: пливем за течією, волієм споглядати, але боїмося діяти. Я маю на увазі жити як християнин знаючий, але не як християнин дієвий, бо так нам комфортніше, певніше, стабільніше; так ми оберігаєм себе від викликів, труднощів, болю. Але чи цього достатньо? Господь каже: не бійся, довірся, встань та іди. Він закликає кожного до дії, хоче від нас нашого «так» – стрибка довіри.

Мені було страшно сказати «так», я хочу покинути цю зону і повністю довіритись небу і своєму тренеру. Адже я не знала, чи достатньо в мене буде сили виконувати команди, чи не розгублюсь, чи не завдам собі болю і шкоди, чи успішно приземлюсь і чи саме там, де потрібно. Щось подібне є і в нашому духовному житті: ми вагаємося, боїмося цього «стрибка» – цілковито віддати своє життя Богові, бо не знаєм, що нас чекає в дорозі, не до кінця віримо в Його супровід і в успішне приземлення. Не біймося! Довіряймо Господеві!

Мій досвід стрибка став для мене ще одною нагодою здолати страх невідомості і віддати своє життя Богові. Я відчула смисл небесного польоту, коли душа моя наповнилася радістю в небі і насолодилась неймовірною Божою красою. Дяка Богові за все!

Моє ділення не має на меті заохотити людей до стрибка, а передусім цілковито віддати себе обіймам Отця, що є на Небесах.


PDF copy of Skydiving Reflections»»

Translate »
EnglishFrenchUkraine